Дячук О.Д.

5 клас

ПРИРОДОЗНАВСТВО

Тема уроку:  місяць - супутник Землі

                                              Легенда  «Місяць  і  кравець»

 - Одного  разу  прийшов  до  кравця  —  хто  б  ви  думали?  —  сам  пан  Місяць,  який  був  великим  чепуруном  і  дуже  стежив  за  модою. 

• Поший  мені,  будь  ласка,  новий  жупан,  —  попросив  він  майстра.

    Кравець  старанно  зняв  з  клієнта  мірку  і  заходився  кроїти.  Через  деякий  час  Місяць  прийшов  міряти  жупан,  а  він  —  і  завузький,  і  закороткий.

     —  Даруйте,  пане  Місяцю,  я,  мабуть,  помилився  в  розрахунках,  каже  Кравець.  Він  знову  зняв з  клієнта  мірку  і  взявся  до  роботи  з  надзвичайною  старанністю.  Кравець  працював  кілька  днів,  поспішаючи  виконати  замовлення.  А  чепурун  Місяць  саме  дуже  розповнів.  Кравець,  побачивши  свого  замовника,  аж  зблід.  Мовчки  зняв  він  утретє  мірки  та  й  почав  кроїти  й  шити.  Нарешті  закінчив  він  роботу,  повісив  новенького  жупана  на  цвяшечку  і  сів  перепочити.  Аж  гульк — іде  пан  Місяць.  Та  такий  тоненький  і  виснажений,  що  сумно  на  нього  й  дивитися.  Розгнівався  Кравець,  аж  затрусився.

     —  Годі  знущатися  з  мене,  пане, —  вигукнув  він. — Шукайте  собі  іншого  кравця.  Я  ж  так  старався  вам  догодити,  але  з  вашою  фігурою  діються  незрозумілі  речі.  Я  маю  великі  збитки.

     Тоді  чепурун  Місяць  мовив:

        —  Справді,  пане,  це  так,  але  ж  мені  так  хотілося  мати  нове  вбрання.

6 клас

Біологія

Тема:   Листок - зовнішня будова

ЛИСТОК – бічний орган пагона, має обмежений ріст, на пагоні розташовується таким чином, щоб якнайкраще вловлювати світло. 

ПРОЦЕСИ В ЛИСТКУ: фотосинтез, випаровування, дихання (у рослин дихання зворотний процес до фотосинтезу). 

Значення фотосинтезу в листку: утворення органічних речовин (крохмалю) з виділенням кисню.

Значення випаровування: забезпечує висхідний потік розчинених мінеральних речовин від кореня до надземної частини, захищає листок від перегрівання.

Значення дихання: організм отримує енергію.

Листкорозміщення – певний порядок розташування листків на стеблі пагона. 

Типи листкорозміщення.

Назва листкорозміщення	Характеристика	Приклади рослин	Зображення
Почергове (спіральне)	у вузлах є лише по одному лист­ку послідовно розташовані на стеблі по спіралі	Яблуня, шипшина, пшениця, осока  та більшість рослин
Супротивне	у кожному вузлі сидять один проти одного два листки	Бузок, клен, м’ята, шавлія, калина, бузок, вербозілля лучне
Кільчасте (мутовчасте)	у кожному вузлі сидять один проти одного три і більше листків	Вороняче око, вербозілля звичайне, олеандр, вороняче око, елодея
Навхрест-супротивне	пари листків сусідніх вузлів перехрещуються під прямим кутом	м'ята, шавлія

       7 клас         

Біологія            

Тема:  Особливості обміну речовин та травні системи тварин

8 клас

Біологія

Тема: Шкіра, функції та будова

Функції шкіри:

• Являється бар'єром між зовнішнім середовищем і внутрішнім середовищем організму.
• Захищає організм від інфекції, механічних і фізичних ушкоджень і втрати рідини. Крім того в шкірі ще є потові і сальні залози, які виділяють піт і жир, у яких містяться кислоти, що служать хімічними засобами захисту від грибів і бактерій.
• Відіграє важливу роль у регуляції температури тіла (звуження і розширення кровоносних судин, виділення поту, на шкірі росте волосся, яке створює захист від холоду).
• Один з органів почуттів (знаходяться фізичні рецептори, що сприймають тиск, біль, холод, тепло).
• Один з органів виділення (з потом видаляються продукти розщеплення білків, вода, солі).
• Місце депонування енергетичного матеріалу - жирів, а при певних умовах - води, мінеральних солей, вітамінів (особливо вітаміну D3, який тут і утворюється).
• Виконує дихальну функцію (шкірне дихання становить 1% загального газообміну).

Шкіра складається з трьох шарів:

• Епідерміс (зовнішній шар).
• Дерма (власне шкіра - середній).
• Підшкірна жирова клітковина (внутрішній).

Гігієна шкіри. Профілактика захворювань шкіри. Забруднення шкіри приводить до порушення її функцій.

Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.

Мити тіло рекомендується 1-2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.

Миття повинно супроводжуватись обов'язковою зміною натільної і постільної білизни (в ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть всмоктуватись розігрітою, під час миття, шкірою в кров і лімфу.

Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід щодня мити. Людям, що працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.

Умивання обличчя вранці і після денної роботи, миття рук по мірі забруднення і витирання чистим рушничком.

Профілактика захворювань шкіри. Стан шкіри залежить від різних хвороботворних чинників довкілля, стану організму і догляду за нею.

Чистота шкіри - одна з важливих умов здоров'я людини.

Однією з найчастіших хвороб шкіри є дерматит - запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів. Частою причиною дерматитів є механічна травма шкіри (укус комах), косметичні креми, лосьони, надмірне засмагання. При дерматиті виникає почервоніння шкіри, її набряк, свербіння, пухирі.

Гноячкові захворювання шкіри спричиняють стафілакоки, які дуже поширені в природі і завжди є на шкірі. У разі недотримання правил гігієни, порушення функціонування імунної системи, вони виявляють свою хвороботворну дію. До розвитку цих захворювань часто призводять механічні ураження шкіри - порізи. Розчухи, надмірна пітливість шкіри.

Грибкові ураження шкіри є дуже загрозливими хворобами; грибки передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах. Утворюються виразки, що мокнуть, сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється по організму, виникають різні ускладнення (нагноєння, бешиха).

Бешиха - підвищення температури тіла до 40˚С, озноб, на ураженій шкірі виникає почервоніння. Уражене місце болить, пече, виникають пухирі, а в тяжких випадках - змертвіння шкіри. Бешиха може ускладнюватися запаленням мозкових оболонок (менінгіт) та поширення стрептокока по всьому організму (сепсіс). Внаслідок бешихи може відбуватися порушення лімфовідтоку в ураженому місці з виникненням слоновості.

Стригучий лишай - хвороба, що спричинюється грибом, який уражує волосся, нігті, шкіру.

Профілактика грибкових захворювань полягає у дотримуванні правил особистої гігієни.

Себорея - хвороба пов'язана з розладом діяльності сальних залоз. Функціональна діяльність сальних залоз залежить від стану залоз внутрішньої діяльності, нервової системи, загального обміну речовин, вітамінного забезпечення організму.

9 клас

Біологія

Тема: Мейоз. Рекомбінація ДНК

Яке біологічне значення мейозу?

Мейоз був уперше описаний у морських їжаків німецьким біологом О. Гертвігом (1849-1922) у 1876 р. А. Вайсману (1834-1914) належить пояснення біологічного значення мейозу. А один із засновників цитогенетики С. Дарлінгтон (1903-1981) розробив теорію, що пояснює механізм поєднання хромосом у мейозі (1932). Вивченням мейозу займається цитогенетика.

МЕЙОЗ (від грец. мейозіз - зменшення) - це поділ еукаріотичних клітин, внаслідок якого утворюються дочірні клітини з удвічі меншим набором хромосом (іл. 75). Мейоз є одним із найважливіших біологічних процесів. Його значення полягає в підтримці в поколіннях стабільності хромосомних наборів та у створенні нових поєднань батьківських й материнських генів, що сприяє мінливості. Згідно із сучасними дослідженнями під час мейозу відбувається й репарація ДНК за участі гомологічної рекомбінації. Мейоз є основою розмноження. У тварин унаслідок мейозу утворюються статеві клітини - гамети (гаметний мейоз), у вищих рослин - спори для безстатевого розмноження (споровий мейоз), а у грибів й нижчих рослин - клітини міцелію чи талому, що формуються із зиготи (зиготний мейоз) (іл. 76). Із гаплоїдної спори проростає статеве покоління вищих рослин (гаметофіт), яке продукує гамети. У тварин статеві клітини, що утворилися, зливаються з утворенням зиготи, в якої після запліднення відновлюється диплоїдний набір хромосом. Якби в процесі мейозу число хромосом не зменшувалось, то в кожному наступному поколінні під час злиття яйцеклітини і сперматозоона кількість хромосом збільшувалася б удвічі. А у грибів й водоростей із диплоїдної зиготи утворюються гаплоїдні клітини грибниці й талому, що згодом утворюють гамети чи спори.

Іл. 75. Схема мейозу

Іл. 76. Типи мейозу: 1 - гаметний; 2 - споровий; 3 - зиготний

Отже, біологічне значення мейозу полягає в: 1) забезпеченні зміни спадкового матеріалу; 2) підтримці сталості каріотипу при статевому розмноженні; 3) утворенні гамет для статевого розмноження тварин; 4) формуванні спор для нестатевого розмноження вищих рослин; 5) відновленні пошкоджень ДНК.

Які відмінності мейозу від мітозу?

Мейоз у процесі еволюції виник на основі мітозу, але має ряд принципових відмінностей:

• відбувається у два послідовні етапи - мейоз І та мейоз ІІ, кожний з яких складається з 4 фаз: профази, метафази, анафази і телофази;

• на першому етапі відбувається розподіл гомологічних двохроматидних хромосом на дві клітини з утворенням у них гаплоїдних наборів хромосом, тому цей поділ називають редукційним (від лат. reductio - повернення);

• стан спадкової інформації після першого поділу вже змінений завдяки рекомбінації ДНК;

• на другому етапі розходяться хроматиди гомологічних хромосом, і він здійснюється за мітотичним типом;

• загальним результатом мейозу є утворення з однієї материнської клітини чотирьох дочірніх клітин з гаплоїдним набором однохроматидних хромосом (табл. 7).

Таблиця 7. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ МЕЙОЗУ

Отже, мейоз відбувається у два етапи з утворенням гаплоїдних клітин з видозміненою спадковою інформацією.

Як змінюється спадкова інформація в мейозі?

Генетична стабільність є дуже важливою для життєдіяльності організмів у сталих умовах. Для існування видів упродовж тривалих історичних проміжків часу життєво необхідною є генетична мінливість, що забезпечує пристосованість до змінних умов навколишнього середовища. Для забезпечення мінливості організмів найзагадковіша із молекул живого - ДНК - має ще одну дивовижну властивість, а саме здатність до перебудов.

РЕКОМБІНАЦІЯ ДНК (генетична рекомбінація) - це перерозподіл генетичної інформації ДНК, що приводить до виникнення нових комбінацій генів. Під час рекомбінації ланцюжок ДНК розривається, а потім його фрагменти об’єднуються в іншому порядку. Цей процес є універсальним і спостерігається в про- і еукаріотичних клітинах. Серед процесів рекомбінації ДНК у живих організмів найчастіше виокремлюють гомологічну та негомологічну рекомбінації.

Гомологічна рекомбінація - це процес обміну нуклеотидними послідовностями між гомологічними хромосомами чи ланцюгами ДНК. Цей тип рекомбінації використовується клітинами для виправлення пошкоджень ДНК, створення нових комбінацій генів під час мейозу тощо. Найвідомішим прикладом гомологічної рекомбінації ДНК є обмін ділянками між парними хромосомами - кросинговер (іл. 77). Цей процес відбувається в мейозі після кон’югації - поєднання гомологічних хромосом на стадії профази І.

Іл. 77. Рекомбінація ДНК під час кросинговеру

Негомологічна рекомбінація - це процес обміну нуклеотидними послідовностями між негомологічними хромосомами або ланцюгами ДНК. Прикладом такої рекомбінації є випадкове вбудовування вірусних чи бактеріальних фрагментів ДНК у ДНК клітини-хазяїна.

Отже, механізми генетичної рекомбінації у мейозі забезпечують можливість переміщення із хромосоми в хромосому фрагментів ДНК, що підвищує комбінативну мінливість організмів.